Вітер тихенько вже хитає розбуджені віти.
З’являється сонце у синьому просторі
Животворне, щоб землю ще раз зігріти.
Серцю у таїні вже бути не осторонь.
Земля дрімає, посивілими зорями мріє,
І в пору серцю саме повірити в диво.
На засріблені трави сходить месія,
Несе над собою з неба сонячну зливу.
І пісня ожила, стало серцю у грудях тісно,
І крила майже готові стали для злету.
Щоб летіла душа над заспаним лісом,
І дальше, аж доокруж всієї планети.
2015р.
