Один Демон в моїй голові
Не дає мені часом спати.
Гордий він,і без меж,ще й пихатий,
Може вказувать тільки мені.
Мою душу зсередини нищить,
Їсть,кусає і кров п'є до дна.
Й через нього я знову одна,
А в душі в мене вітер свище..
Мої губи давно вже в крові,
Мої очі давно вже безбарвні.
Розум втратила,певно,в травні,
Живе Демон відтоді в мені.
А всі думають:"Що за створіння?",
Без душі і без карих очей.
Що змарнує багато ночей,
Коли Демон дасть покоління..́
