І не зрозуміло - поганий день,
Чи, все ж таки, погане життя.
Не зрозуміло чи то лише мігрень,
Чи розум розриває до небуття.
Лихі думки, нахабні погляди,
Тисячі думо́к - огидних і абсурдних.
В голові по сто разі́в крутяться ці спомини,
Слів, фраз - тими людьми - забутими.
Затамувавши подих і піднявши голову,
Ти йдеш, не озираючись і прямо,
Приховуючи свою душу загадкову
Від чужих насмі́шок, холодних фраз
І найдурніших в світі запитань.
Нехай говорять, нехай осудять,
Хай не у вічі, а ли́ше за спиною.
Вони мою самооцінку не зруйнують,
І дай Боже, щоб вони в житті
ніколи не стали мною.
