Між нами багато крові під шаром минулих сторіч.
Безліч образ та болю, безліч отрут і зрад.
Знову стоїть до бою, і як колись, віч на віч
звикший до мордобою східний сусід і "брат".
Лють цю не вгамувати, не заспокоїть словами.
Навіть і відкупитись - цей варіант не пройде.
Скільки йому не сплатити - тільки додасть апетиту,
і що б йому не казати - розмову до лайки зведе.
То ми приречені знову бійку вести до нестями,
доки один хтось із двох знесилений долу впаде?
І після цієї бійки, відчувши колись перемогу,
і на кістках ворожих випив вино гірке,
оголосивши подяку разом і чорту і богу,
знайде в собі переможець хоч бодай щось людське?
