Плаче гірко осінь за вікном, стукотить сльозами в скло,
Розтікаються вони хвилясто й дуже, дуже рясно...
Загубила всі принади золоті... в серці запекло,
Залишила де-не-де, тільки-но своє тьмяне пасмо.
Небо посіріло, хмарки затремтіли ...швидко смеркло,
Одиноко якось стало... душу розірвало навпіл,
Осінь роздяглась, до зими прибралась... навколо... голо,
Жде на заметіль, море безсоромних дерев"яних тіл!
Ось, прийде чарівна зима й закриє їх сором скоро,
Одягне дерев тілА в білосніжні шубки, попервах ,
Заграють тоді красою, вишитим срібним узором ,
Замилуємося ми прикрасами на вітах-руках.
Кришталевими підвісками, що дзвенять між прОстором,
Перлами в платинових оправах на тоненьких гілках...
Сяйвом рубінів ягід калини, вкритих омофором
Чи зимовим палантином, інеєм у чиїсь очах...
За тим, кравчиня вдягне на них тендітні шапки й боа,
Тепле взуття , а може комусь подарує кожухи,
Вушанки смішні...Щоб не були голі, бо зима крута,
Панянка добра та буває й зла...Заморозить шляхи.
Адреса відео:https://www.youtube.com/watch?v=hi0WwMYeFVk
Така гарна та достовірна замальовка, Наточко. Гляну у вікно - твій вірш 
То що ще можу написати 
