Я памятаю, як ми з тобою вдвох.
І з неба дощ тоді на нас ішов.
І твоя мама кличе, щоб я зайшов.
Я й досі памятаю цей переполох)
Ми ще довго десь тоді гуляли.
Змокли в щент, лише тоді пішли.
Як довго не заходили, коли прийшли.
Як то все пройде, ми довго уявляли.
Я все памятаю, що казали, які слова.
Як ми сміялись - хто перший скаже,
Мама, тато - батьків хто перший назове!
Як нагадаю - аж обертом іде голова.
Люблю під каву зїсти твій я бутерброд,
І дивитись, зимового вечора в вікно,
Як спорт-майданчик снігом замело.
І нагадати якийсь приємний епізод!
