бо в мені виростають про тебе стрункі епітети
бо у мене вростають слова й проростають стрілами
моя вірність тобі цвіте голубими квітами
твоя ніжність до мене летить голубами білими
бо без тебе ці дні не бували б такими справжніми
бо без тебе ці ночі не стали б такими віщими
відчайдушно удвох намагалися бути кращими
та судилося нам перед Богом постати грішними
бо у мене вчепилась туга сумна й незаймана
бо в мені проростає смуток гнійними ранами,
та судилося нам перед Богом постати крайніми
та судилось мені перед іншим відкритись заново
бо в мені проростають про нього таакі епітети
бо у мене вростає мовчання думками-стрілами
моя вірність йому цвіте голубими квітами
його ніжність до мене летить голубами білими...
