Ніч сумніву… Та день розвіяв страх,
То ж в заводі приємності купаюсь.
Іде назустріч стомлений монах,
З слугою Божим ввічливо вітаюсь.
Горять на сонці церкви купола,
Дзеленькають на радість людям дзвони,
І радується зболена душа.
Що зберегли там в тайні її схрони?
Чи зможемо пройти тунель життя,
В кінці якого світло ще не смеркло,
Йти впевнено до самого кінця,
Чи зупинившись, ринути у пекло?
В тунелі світло ще горить, горить,
До нього йдуть всі різними шляхами,
Та досягнувши, матимем лиш мить
Злетіти ввись над тяжкими роками.
Ніч сумніву прийде іще не раз,
Та не прийде день радості завчасно.
І згасне факел світла в певний час –
Мене ще манить і горить, як гасло.