Роками минає час від знайомства,
Нашого, міняючи світ і нас самих,
Змінюються всі і все, кордони, відомства,
І у цих змінах ми бачимо нас не таких.
Так і ти стала трішки іншою, чим була.
Можливо то лише волосся, можливо вся ти
Але по суті не важлива нам в чому вина
Якщо ти і далі, як сад, будеш цвісти.
І з року в рік, міняючи барви й образи свої,
Граючи все нові мелодії на струнах душі,
Ти відкриєш нові горизонти й пориви в тобі,
Про які колись за чаєм ти повідаєш мені.
