Тебе чекала я…
Тебе чекала я весною
І молода ще, і струнка...
Була я зачарована тобою –
Любов моя отрутою п’янка.
На очі навертались сльози,
Що ти не мій, я – не твоя…
Вже відцвіли сади і відгриміли грози,
Й любові повсихалося гілля.
Спекотне літо пристрасть розпалило:
Яскравим сонцем, запахом трави…
Природа вся буяла! Серденько боліло,
Душа питала, де у цьому світі ми?
Вже осінь золота йде з падолистом...
Невже тепер чужі? Невже забули все?
І вітер з сумом тьмяно багрянистим
Останні сподівання вдаль несе.
Зима прийшла і остудила душу,
Щоб не боліла і не краялась вона!
Тепер я знала – до весни дожити мушу,
Щоби любов садами зацвіла!
І прийдеш ти в цей сад такий жаданий,
І серце подаруєш знов своє мені!
В обіймах підемо квітучими гаями,
Немов Адам та Єва по Землі!
21. 03. 2015 м. Львів у Всесвітній день поезії
Автор Наталія Калиновська
І ось вже 15 років спільного життя! 
Та ще й+ вірші про це!!! 
, чи важке квартирне питання 
?!
