Туман узяв нас у свої обійма.
Пізня осіння пора.
Тяжко дивитись на дерева без листя,
як після вогнища гра.
Негода давить на серце й душу,
виймає почуття на поверхню,
щоб не думали про неї зверхньо.
Але ж кінець осені й має вже бути таким,
не в змозі віддавати останні сили всім.
Зима її останку радіє,
пірнає в свій білий наряд, животіє.
Зимо, не дивись на осінь зверхньо,
прийде й твоя пора,
на п,яти наступить весна
в круговороті безсмертя.
