16.12.2015* 11:30
ПІДСУМКИ НАШИХ РОЗМОВ
- Тато!
Кажуть, що людина тоді не даремно прожила своє життя, якщо вона побудувала дім, народила дитину і посадила дерево. То чому ти вважаєш себе не реалізованим? Адже ти проектував і є побудовані будинки по твоїм проектам, у тебе багато дітей і колись, розповідав, ти садив дерева. То чому так говориш?
Тополі, які я садив разом із своїми колегами-робітниками на заводі "Реле і автоматика" стали дуже великими, але їх зрубали заради комерційної доцільності, бо на місці того заводу тепер побудований ще один великий офіс.
Будинки по моїм проектам побудовані без мого авторського нагляду і їх мало. До того ж я не маю за них гордість.
Дітей маю аж 8, але я вже давно їм не потрібний, тільки от з тобою живу разом. Та і ти закінчиш інститут, одружишся, будеш мати дітей і я теж тобі не буду потрібний. Якщо доживу до того часу.
Але коли я так говорю, то маю на увазі Творчість.
- Але ти ж був спортсменом, досі проектуєш, малюєш і пишеш вірші!
Напевно я міг би стати видатним спортсменом, архітектором, художником, поетом, письменником. Але не став.
- Чому?
Бо все прийшло пізно і аматорські.
Фехтувати я почав в 23 роки, коли видатні спортсмени вже йдуть на іншу роботу. До того ж мене зупинила травма ноги. Так що надії мого тренера зразу були блоковані.
Малював з малеча, але завжди був переконаний, що малюю погано. А коли зрозумів, що малюю вельми не погано, хоча і не вчився ніде, то виявилося, що малювати можу тільки для себе - колись продав декілька своїх робіт, десь десяток подарував, а тепер жалію, що втратив ці роботи. Художник повинен творити для людей, а я завжди роблю це для себе. Я - аматор.
Поезія? Аматор. Маю майже 1500 віршів, але всі вони написані точно так, як і малюнки були зроблені - для себе. Навіть різні присвяти фактично є відображенням мене по нагоді. І жодного рядка ніде не надруковано - хіба що віртуально у віртуальному Клубі поезії.
Проза? Аматор. Декілька книжок вже багато років валяються в архіві - не маю грошей для їх друку. І що з того, що актуальність їх не щезла? Може після мого життя хтось з вас реалізує це.
- Ти ж займався наукою.
Займався. Як і Сенсорикою досі займаюсь. Але я не кандидат наук і що з того, що маю унікальні розробки?
- Чому все це так з тобою?
Напевно тому, що всі мої таланти перекреслили мої матримоніальності.
- Ти був щасливий?
Був. Коли кохав дружин і коли народжувалися ви, мої діти.
- Ти був нещасливий?
Був. Коли руйнувалися сім'ї і я втрачав дітей.
- Ти чимось гордишся?
Так. Дітьми.
- Чим саме? Чому?
Скажу тільки головні позитивні риси, як я їх знаю.
Оксана - несамовитий художник високого рівня, мужня, сильна.
Леся - тонкий художник, неймовірно доброзичлива, з високою імпатією.
Лада - унікальний оптиміст при будь-яких обставинах.
Тарас - розумний, тонко відчуваючий скептик.
Богдана - нічого не знаю, бо її закрили від мене років 30 назад. Красива.
Бажен - оптиміст, вірний, втілення чоловічої суті.
Світозар - має таланти, але тільки шукає їх реалізацію, чесний.
Дарій, ти - тільки-тільки почав формуватися, але це відбувається на моїх очах і я радію, що це так гарно відбувається. А по характеру у тебе багато подібного до характеру Лесі.
- Тобі було тяжко жити?
Не просто.
- Якби можна було би все почати спочатку ти побудував би своє життя інакше?
Ні!
- Чому?
Бо тоді б ви не народилися!
Це те, що вам адресувалося і ви не потрапили до того вірша
Твердиня! Скеля!
Ти – Переможець, Віктор,
Виграєш двобій.
Буття відкривши Двері,
За Грань віків проходиш.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Винен! Останнім часом ловлю себе на тому, що щось забуваю. Тепер ви мене на цьому спіймали. Дякую. Дякую і з високу оцінку мене. Спробував знайти ваш вірш в масиві майже 600 віршів - не зміг. Треба хоча би дату знати. Ще раз: дякукю за доброзичливість.
Дякую, Вікторе, мені дуже сподобалися ваші підсумки розмов, такі вони схожі на мої, що аж сльоза покотилася,..та все ж не треба здаватися, бо й у вас є чим гордитися, а значить живете ви не марно.
З повагою, Валентина.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та всі ми живемо не марно. тільки от скорочуємо собі життя.... Ха! З ким не буває!
Ха! З ким не буває! 
