Сонечко за обрій сідає, нічь на п,яти наступає.
Настає зелена тиша,
не гуде від вітру навіть дах,
спить серед гіллячка птах,
квіти поховали голівоньки,
не чути запахів стриманих.
Ніч бере все навкруги в полон.
Висне небо зірковим малюнком акварелі,
сон зайшов у двері.
Він тишею блукає,
в небеснім шатрі купає.
Коли час нічний на небі згасає,
вранішній порі шлях відкриває.
Крізь вікно промені вії колишуть,
порушують дрімотну тишу,
шепочуть ранкові пісні,
дивуюся природній силі та красі.
Німіє подих, душа прагне нової сили.
Дзвенить повітря, сміється золоте сонечко,
над нами висне туману завіса,
купає квітки барвисті.
Захоплена хитрощами краси,
хочу любити все навкруги,
хочу, щоб зоріли мої очі ясні.
