Дівчина - калина, молодість твоя швидкоплинна.
Боролась ти не раз із долею сумною,
відроджуючись з кожною весною.
Узимку ти печаллю білою накрита.
Улітку вітами гудеш несамовито.
Ніби дівчисько з картини змальованє.
Ти - промінь сонця, золоте диво,
проміння подих швидкоплинний.
Зітхання ловиш земне поживне.
Восени твоє багряне листя облетить,
я з журбою спіймаю цю мить.
Грона-ягоди твої червонії
на себе погляди спрямовують.
Блакитне небо над тобою
милується ніжною красою.
Кохаю тебе, калино, за почуття твої безвиннії.
Знімай з дерева життя жатву,
повертатись щовесни давай нам клятву.
