Слава Україні -
рідній Матусі!
Хвала стрімкому
й поважному Дніпру -
сивому Татусю!
Кобзарями оспівана в віках,
вона, як голуб Миру,
несе свій жовто-блакитний стяг.
Із зернятка доброту свою плекає
та любов всенародну,
голос їй свій віддаймо
і всім миром захищаймо.
Відродиться її добра Слава,
оживе життєдайна сила.
Обнімуться, як брати, Захід та Схід,
бо в нас єдиний журавлиний політ.
Він на матусіному рушникові заквітчаному
долю спрямовує захищено.
Він на писанках різнобарвним малюнком,
мов витканим візерунком.
Він пташкою під стріхою щебече,
він попід тином прямує далече,
до пам'ятної, славної Козацької Січі.
Люба моя Батьківщино,
моя щира Молитва.
Твої віки, як мить минають,
але ж Славу твою не забувають -
зберігають в поколіннях,
як коштовний кришталь.
Видатна Країна Духовністю своєю,
наново визбирує кожну ідею.
Виростають нові, високі постаті,
зі своєю індівідуальністю.
Спадщина їх велика,
не знає меж, як неосяжні джерела.
Прямують вони шляхом до майбутнього,
торують його сміливо,
безмежно їм дорогі -
Родина, домівка рідна, стежина.
За безхмарне небо над головами ,
серця повні вдячності, як рідній мамі.
Бажаю тобі, Україно, увібрати в себе
доброту Світу,
бо ти є вічний наш цвіт весняний,
натхнення щоденного Життя,
любимо тебе до забуття.
Мудрість твоя дає нам наснагу,
благодатні твої літа -
напрямок до кращого Життя.
