Що ж ти, Осене? Довго у нас ти засиділась, госте!
Вже б і честь пора знати. Вже січень ступа на поріг.
Розумію: вподобане місце лишати не просто,
Але де ж таке видно, щоб сніжним не був Новий рік?
Вибач, Осене? Ні! Я тебе проганяти не хочу,
Я і справді зраділа, коли ти у сад мій прийшла:
Так осипала барвами й золотом-сліпнули очі,
Мов чаклунка, що створює казку під помах крила.
Чуєш, Осене, не ображайся. Пора й зрозуміти,
Скоро грудень скінчиться, а ще й не господарював,
Всюди трави зелені, галявини вкрилися вкітом,
Снігу впасти б, а тут... Хоч з косою берися до трав.
Люба Осене, глянь, ось Зима вже стоїть біля брами
Впусти гостю в господу-вона ж тобі старша сестра.
Щоб тріскучі морози зціпили льоди над ставами,
Щоб з гори на санчатах, із криками щастя: Ура-а-а-а!
Мила Осене, майже за рік ми зустрінемось знову,
Він швиденько збіжить, знову золотом блисне усе.
Зимо, снігу трясни. Рік Новий ув одежі святковій
Не санчатами, возом, нам свої подарунки везе.
Н.Хаммоуда
27/12/2015
Чудовий вірш. А у нас посніжило і також перестало. Хочеться справжньої української морозної зими)))Зі святами Вас, пані Наталіє! Моя вам каліфорнійська ялиночка))
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наші туніські ялиночки такі ж))) Дякую, пане Миколо! З прийдешніми святами!
Радію, що заглянула на Вашу сторіночку 
Моя вам каліфорнійська ялиночка))
