* * *
в зброярнях – одна іржа
:кінь безголовий іржав
із головатим вершником
електронка – bezmejnist.com
* * *
кроки і крики
кропив
літрами п’ють
алітерації
я так сказав
* * *
порожнеча роззявлених писків
чорні діри в кишенях розлук
бог приймає пігулки від тиску
в світі вічних хімічних сполук
* * *
забронюйте мені місце
у пеклі
тут колись був рай
зграя равликів
точить
капустяну планету
я на вістря пера
мов на кіл посаджений
хай іде все к чо-
р-р-р-р-р-р-р-р-
ту
до бо...
га?
* * *
моя самотність –
то зрада нашій зустрічі
але тут винних немає
як і початку розлуки
якби мені хоча б
ще одна пара рук
я би світ перевернув
щоб тебе знайТи
поки інша пара рук
на руїнах поезії
зводить новий храм
без стін
зрозумій
тут кожне вдаряння
пальця об палець
на вагу золота
поки кипить робота
* * *
завтра буде сьогодні
ми – варіації я
робимо перші кроки
над прірвою у повітрі
щоб засіяти час і простір
зернами майбутнього поля
щоби не було видко
під ноГами безодні
аби твердо по ній ступаЛи
не боячись втонути
наших внуків нащадки
вже нині
відображення
джоконда пише да вінчі
на полотні пам’яті людства
поезія пише біденка
античним богом
пропиймо болюче безсмертя
за келих миті сп’яніння
слово – вино з жил роз5-го
рим не римує зем:лю
яка накивала 5-та-ми
з п:лю:щем над прірвою
повітря верлібрує
з легень – в легені
я в самому собі відображуюсь
* * *
скрипка скрикує уві сні
скрипці сниться ампутація струн
відсутність смичка
і зрубане дерево
з ребра якого вона сотворена
бо останнім часом вона народжує
недоношених скрипалів
* * *
час – недоношене дитя вічности
горе вам радісні
бо хто не знав болю
не відає щастя
якого нема-
є
шостий океан
слів сполуки із літер
видимі десь на літр
води солоної
у якій втонула б
не о:дна атлантида
сонця й кораблі
шторм під мікроскопомвища математика
се вам не штири плюс штири
а вища математика поезії
верліброалгебра
число Пі
поміж рядків
* * *
на моєму весіллі будуть грати
бременські музиканти
танцювати – риба з раком
співати – зірки
з неба
а молоду вкрадуть
з-під мого носа й пера
отоді й кричіть:
гі-і-і-і-рко-о-о-о!!
* * *
час відстає від поезії
нині – на вічність
завтра – на мить
* * *
витріщаються тріщини
очі вдихають зриме
і видихають незриме
через трубку пера
* * *
сорокоуста поезіє
відпусти гріхи
на прощу
Юрію Шевчуку
вівця виє
пес нявкає
а в нас –
мовна шизофренія
