(притча)Прощайте, і прощені будете
(Євангеліє від Луки)
До Вчителя якось прийшов юнак
й прохав навчить образи забувати.
Старий лиш посміхнувся, знаю як,
і запросив він парубка сідати.
Порадив хлопові з собою міх носить
і кожен раз, як звідає образу,
підняти камінь й в торбу положить
та далі рухатись, тамуючи відразу.
Прийшов невдовзі знову молодик
до Вчителя з наповненим мішком.
Камінню втратив він тяжкому лік,
насилу рухався з поклажею пішком.
Дозволив Вчитель залишить тягар
й до учня він повів наступну мову –
щоб на майбутнє уникати чвар
запам'ятай ти кожне моє слово.
Образа ніби брила серце давить,
зло тягарем на власну душу тисне.
Прости образу враз і викинь камінь,
зітри із пам'яті все зле і ненависне!
Зробити, сину, зможеш це тоді,
як усвідомиш цю незрозумілість
і ціль завітну знайдеш у житті.
Тоді на тебе зійде Божа милість!
Учитель зник, розтав за виднокраєм,
а учень залишився в повній тиші
і відчував – тягар з душі спадає,
а серце б'ється легше і дзвінкіше.
Старайся зовсім зло не помічати
і душу не вантажити та серце,
ще своєчасно все і всіх прощати –
щоб все життя не провести у герці.
31.12.2015 – 01.01.2016
Красива притча, але Старайся зло зовсім не помічати
- не виходить, на жаль, як і прощати все.
Не прощаю, але ж легко згадую своїх кривдників, все було колись... давно...
але з пам'яті не викинути,
як і всіх, кого люблю
Олександр Мачула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не у Вас однієї не все виходить... Але цього потрібно прагнути...
Нажаль дуже складно прощати, особливо наглим людям,які топчуть все під собою. З повагою Володимир.
