Нема святих, усі ми грішні.
Така природа у людей.
І хоч прогноз оцей невтішний,
Не змінимо своїх ролей.
І шлях один усіх чекає,
Знайде він навіть втікачів.
Бо на замку ворота раю,
Й не знайдемо до них ключів.
Нема там місця для зрадливих,
Для жадібних, гнівливих, злих.
І для обжерливих і хтивих,
Для гордих і лінивих всіх.
Грішим постійно, чи думками,
Чи вчинками - а суть одна.
Спостерігають бо за нами,
Й картина - дуже вже сумна.
Не знаю, зможем щось зробити,
Майбутнє щоб змінить, чи ні.
Хоч в силах розлад цей спинити.
Є шанс на світло вдалині.
