Ти звертатимешся до нього, сповідуватимеш як
релігію... "він же сказав мало,
одну фразу і більше не повторював...
Нікчема, паяц, наволоч.
Вона перед загибеллю, така молода...
Люди вбивають один одного
Стерв'ятники міжзір'я піднімають усі мої
найгірші якості.",
усвідомлюватимеш його безсилля і
тягнутимешся знову.
Йому можна вірити.
"Люди... Я виродок, так і не навчився радити, г*мно...
Стерв'ятники давлять на мозок, щось рухають,
нашіптують
мені про кривавий, збудований на брехні і болю, світ людей,
Люди збудували досконале суспільство...
Знавіснілі народи...
Я стою і кліпаю
Подивись і ти, може поговоримо
Осатанілі люди...
Треба щось говорити, самі лиш круті речення,
наворочені фрази. Громові окремо і
безглузді вкупі.
Мій розум придавлений колоною утвореною кембрійським
вапняком, розбурхані емоції верещать навкруги."
Зацькований Час з набутим психозом метається по всохлій траві
біля закіптюженого кам'яного дерева.
«Згадую про Обіцяний
ранок завтра і стогін виривається з грудей...
Ця жінка перед незворотною смертю, скоро...
Вона йде назустріч, щоб виручив:
"хто би нам то дав", замість розради.
Як їй сказати, що мені треба обирати її, або всіх,
бо всі розуміють поміч "або всім, або комусь".
Жадібні. Рвуться і всі ставлять вище.
Леліять брехню і бойовища.
Знавіснілі. Боже, вбережи мене від
цього безуму!
Бідні, дикі.
Як людям "украяли" того, що й дісталось всім.
Заздрісні. Деруть, б'ються, продають.»
"Бідою фашистів було те, що вони не мали з ким воювати,
тільки "поганий" світ Гітлера..."
P.S.: тут я трохи здер зі знайомих
заготовка до цього віршика з'явилась тоді й коли перший Час, звів його пізніше.треба було штуки в текст, зміг найти лише таково. Те, що й було в оригінальній чернетці... Я його, хоч, правильно в "Лірику" всунув? Там же за 42 рядки... Виставив то'во й'но зараз. Запізнілий вірш... "Кембрійська колона" перекочувала сюди з першого віршика, бо тут найкраще... хе-х. 12 чоловік тормошив...
