Іноді крапка ставиться тричі...
І я не вперше на цьому ж місці,
Шукаю ради у старих притчах,
І наче без тебе вже років з двісті.
Крізь призму сну тікав як ближче,
І сни не піддавались керівництву,
Закриті очі як найширше.
Знову піддався твому "насильству"!?
Що так парадоксально блаженне,
Але так скоро лишає на тілі рубці,
Може доля колись назад поверне?
Рум'янець, а не сльози на твої щоці?
Слухай, а може це дійсно доля!?
Тримати минуле з останніх сил!
Щоб потім лежати посеред поля,
І тихо дивитись за небосхил.
-----------------------------------
І мав я тих в кого руки холодні.
Зігріти їх? Та це вже навряд.
Бо півроку потому, і навіть сьогодні
Викликаєш один асоціативний ряд…
26.01.2016
#sb_poetry
.SB. Станіслав Безмежний
