Пробач мені за завданні образи,
За ті слова, що розсипала по землі.
Тоді не думала, що є біль втрати,
І що зі слів моїх повиростають бур’яни.
Пробач мені, що огорнула серце в кригу,
Що обернувшись у зимовий вітер,
Холодним подихом згасила свічку,
Яку в руках у темряві ти ніс.
Пробач мені, за те що я прогнала,
Закрила двері, залишивши на самоті.
Тоді нічого я не відчувала, була глуха
До відчаю душі…
Я зруйнувала все, душа на краю.
Ламає руки, безтямно шепоче молитви.
Твоє ім’я тупим ножем на серці вирізає,
Лишає із крові сліди…
Лиш втративши тебе, я зрозуміла,
Що ти мій світ, частиночка мене.
Насправді в тобі моя сила.
Моя любов лише в тобі живе…
