Любов підкоря ілюзійно (за мотивами вірша А. Ахматової)
Любовь покоряет обманно,
Напевом простым, неискусным.
Ещё так недавно - странно
Ты не был седым и грустным.
И когда она улыбалась,
В садах твоих, в доме, в поле,
Повсюду тебе казалось,
Что вольный ты и на воле.
Был светел ты, взятый ею
И пивший её отравы.
Ведь звёзды были крупнее,
Ведь пахли иначе травы
Осенние травы.
_ * _
Любов підкоря ілюзійно,
Наспівом простим, неумілим.
Ще зовсім недавно - дивно
Не був ти сумним і сивим.
Й коли вона знов усміхалась
В садках твоїх, хаті й полі,
Тобі скрізь чомусь здавалось,
Що вільний ти і на волі.
Ти, нею взятий, світлішав,
Отрути її пив радше.
Були ж бо зірки крупніші
І трави пахли інакше,
Як осінню завше.
