Від весни і до зими
дві ялини на узбіччі росли,
одна іншу щоранку вітали
і гілками під вітром хитали.
Хитали вони гілками
і сипали вниз сніжками,
однаковії по роках,
у західному і східному краях.
На півночі – дубі й берізки,
на півдні поля безкрайні біліли
і невеликі лісові струмки
поїли дерева, великі і малі.
На краю лісу і узбіччя,
росли ялини біля лісу,
їм нижні гілки обрубали,
а вони вверх вже підростали.
Так і стоять високі при дорозі,
хитаються під вітром у тривозі
і дивляться на близький ліс,
що із ялинок, сосен і берізок зріс.
А ліс збагачувався і кущами:
ліщиною і калинами,
ожина із малиною, чорниці,
суниця заховалася під листям.
Було це лісовим багатством,
угорі й унизу веселе птаство,
косулі і кабанчики ходили,
зайці і білки бігали щосили.
А може й вовк вже заглядав,
когось він по снігу ганяв,
лисиця подивилась на узбіччя
і поверталась під зелене гілля.
Усім давав поживу ліс,
біля якого двох ялинок ріст,
знайдуть у лісі дім і захист свій,
із ними в лісу довгий вік!
20.01.2016.
Фотографія автора.
17.01.2015.
Івано-Франківська область.
