Як зазвичай я вийшовши у двір
І взявши всі думки з собою
І тут хоч вір,а хоч не вір
Паде чарівна зірка перед мною
Я весь такий стою...це що таке?
Чи може це уява підключилась?
Це щось тверде....попробував:м'ягке
І тут ні звідки дівчина з'явилась...
Та дівчина не просто як усі
Вона така яку шукав весь час свій
А очі ніжні і такі прості
Ну просто той самий є ідеал мій
Вона спочатку дивлячись навкруг
Мене побачивши лиш поглядом зустрівши
Мені так різко захопило дух
Що я із шоку ослабів присівши
Я дивлячись на неї став німий
Та ненадовго...з уст її я чую
"Я подолала шлях дуже важкий
Тепер тебе бажанням нагодую"...
Я спершу стиха сміхом відповів
Та слова я їй і не міг сказати
Але коли лиш очі я підвів
То зрозумів що це усе не жарти..
Ну що ти хочеш....не мовчи мій друже
Я довго думати не став...одного хочу
Настільки хочу...дуже..дуже..дуже
Щоб день всі на землі замінив ночі
Щоб матінка завжди була живою
Бо лиш для неї вся моя любов
І щоб була такою...молодою
Прийдеться...я відам за неї кров
Та ці бажання виконати зможу
Я сам...потрібно берегти
Матусеньку...за неї я положу
Ту стежку...з нею в рай буду іти....
