Як починаю я писати вірш
Стараюсь розписати я реально
Усе про що розказую,менш-більш
Описую ретельно і детально
Та тут буде усе зовсім не так
Бо хочу зачепити дуже мало
Був посланий мені чудовий знак
Життя і так багато вже забрало
Та поміж тим була і радість
Без радості не було б і мене
Презирство,темноту і злу лукавість
Я знищив назавжди...все обмине
Пізнав я все ,і щирість й підлу зраду
Й ридав не раз в подушку мов дитя
Не хочу солі -хочу шоколаду
Тепер я вірю в добре майбуття
Тепер я вірю що життя триває
Й чим раз,тим цікавішає воно
Це я не знаю-а життя все знає
Я бачу світло б'є в моє вікно
Я всіх пробачив-Бог вам всім суддя
Бо я проста людина як усі
Я просто вибрав шлях без вороття
Вірші-моє життя передусім
Згадав як один раз казала мама:
"Ось бачиш сину,скільки є доріг
Але посеред них,та сама
Якраз для неї Бог тебе беріг
Дорогою отою любий сину
Побачиш ти усе -добро і зло
Коли погано-ти згадай стежину
Якою йшовши добре так було
Я всім відкритий доки хочу сам
Комусь я довіряю правда більше
Бо стелим ми самі-а ложе нам
Готує доля-і чим раз тим гірше
В кінці скажу-не зраджуйте ніколи
А особливо тих ,хто довіряв
Моїм гостям-завжди накриті столи
Кого не треба -шлях мій сам прогнав....
