Для кого писати ті кляті поеми для чого писать комусь про добро , чомусь все людське пішло десь у меми, репости і лайки-усе у лайно!
Нема ні святого ні чорта ні бога, нема романтизму "солодкой" доби. Усе пішло в мрак-заучені схеми, депресія , жаль і полон гіркоти.
Де все це пропало, ідея , життя? Лишилось так мало-і то в забуття!
Ідеї померли , настав гуманізм. Та що ж кляті черви - це ж ваш механізм!
Свобода всім слова, та рівні права, перкусія, мода! Це нове життя!
Що чорне то біле, що біле то зіг. любов до природи по вашому гріх!
По вашім кохатись - то форма життя, кохать як тварини! А де ж почуття?
Хіба це кохання, хіба це не сміх? Коли + і - зійтися не зміг.
Усюди всі мудрі-все знають й твердять , і десь в темноті у гної мерехтять.
Я знаю я знаю-кричуть звідусіль-усюди щасливі , пануює тут міль.
Тут празник блаженство і нове життя.
Утопія й казка як сон психдитя!
Чомусь темний колір прийшов до душі , й потомки вже темні й живуть в бідноті, і навіть в Марселі маленький Жерар замість Марсельєзи кричить щось дай бар!
Ось так ми живемо задуматись слід, а то вже чужинці дописують наш, убогий й милий Заповіт.
