Так тепло,сонячно сьогодні,
Надвір виходжу,прямо в сад.
І дні здаються безтурботні.
Сиджу й вдихаю аромат.
Сиджу в траві ще молоденькій,
Кульбаби-світлі зірочки́-
Носик тягнуть свій жовтенький.
Я їх збираю у пучки.
Збираю так,плету віночок.
У запашній сиджу траві.
В долонці пещу я листочок,
Що народився на зорі.
До мене пташка прилетіла,
Я їй всміхаюся тихенько.
Вона на кущик поруч сіла.
Від мене поряд,так близенько.
Й співає так вже голосисто,
Старається на всі лади.
У серці зараз так барвисто...
Життя все прагнуло сюди.
До цього саду,ці́є пташки,
До цих кульбабок-зірочо́к,
До маленької комашки,
Спішить що поміж гілочок.
Що зараз є? Нема нікого.
Лиш диво-казка навкруги.
І пахощі всього живого
Розливають береги.
А чи може буть інакше?
Ні. Не може. Тільки так.
Тепло́ і світло лиш,а як же?
Щасливий усміх на устах.
Які колись були проблеми?
Зараз смішно це усе.
Є тільки сонце,квіти,клени,
Є тільки щастя-то й усе.
Є лиш метелик кольоровий,
Бджілка є,і джміль дзижчить.
Є тільки світ -такий чудовий!
Є тільки щастя,щастя мить!
