Неможливо закрути в слова
Подихи і погляди стрімкі
Не намазати на хліб їх задарма,
Неможливо з’їсти їх як хліб
За стрілою, що несеться вдаль
У поля і у ліси сумні
Є прозорий, чистий, білий край,
Що вдивляється у тебе уві сні
І у краї тім, що веде пісок
Є секрет великий неземний
Та ось нитку ту, що трима замок
Ще ніхто і зрізать не зумів
Прочитати хитрий код і шифр,
Що як голки штрикають у бік
І у вірний ряд сотні тисяч цифр
Збудувать не можуть і повік
Кульки лускають, як добрий сильний грім
Ролики тікають хто куди,
Та з’являється у далині один
Й розкидає цифри у кутки
Й одним рухом відчиня замок,
Відкриває двері в невідомий світ,
До порога лиш маленький крок,
За порогом реактивний біг
