ОСЬ І СТРІЛИСЬ, ТАРАСЕ, З ТОБОЮ
Ось і стрілись, Тарасе, з тобою
у чужій нам обом стороні.
Твій "Кобзар" взяла я із собою,
за розраду він служить мені.
Лісабон. Із гори Тейжу бачиш
Тут так тихо, та все ж - чужина.
Ти, поете, і в камені плачеш,
бо з небес усе бачить душа.
Твої діти не мають спокою,
йде війна на Вкраїнській землі.
А гетьмани торгують з ордою,
роблять статки на людській крові.
Вони рвуть один одному чуби:
влада й гроші у них - над усе.
Доведуть Україну до згуби,
а народ їм, як місце пусте.
Знову в тюрмах сидять патріоти,
їх бояться тепер, як вогню.
Ворог той, хто іде вже супроти...
Ворог той, хто не терпить брехню.
Чом в нас щастя, Кобзарю, примарне,
як не знаєш, то в Бога спитай:
чому кров наша ллється намарне,
завинив чим у Бога наш край?
Ось і стрілись, Тарасе, з тобою
у чужій нам обом стороні.
Мої думи упадуть сльозою
на "Кобзар", що лишив ти мені.
Оксана Максимишин-Корабель
11 березня 2016 рік
на фото: місце в Лісабоні, де стоятиме пам'ятник Тарасові Шевченку поет Анатолій Панченко читає свої вірші
