Сумувала мама в самоті,
Хоч, здавалось, не було причини.
Та сум якось враз заволодів,
Не зважав на весняні мотиви.
Пам'ять викидала з своїх сринь
Відблиски подій, обличчя милі,
Сумувала мама - спогад -синь...
Скільки ж рідних й близьких вже в могилі...
А в житті так треба їх порад,
Стільки є подій непередбачених...
Стільки різних є придбань і втрат...
...І ще хочеться, щоб нас за все пробачили