Ллє дощ,
бульбашки танцюють у калюжі.
Все навкруги омиває,
кращого бажає.
Кожне гіллячко під ним гнеться,
але ж зігнути себе не дається.
Хочу і я, як те не зігнуте гіллячко,
вистояти в Житті крізь хмари
того дощу прохолодного,
в житті нелегкому,
з важкими думами,
та сердечними тугами.
Ураз зітру сльозу з обличчя,
а жити хочеться,
як в славній, радісній пісні.
Вистраждала в житті забагато,
заслужила щастя мати в рідній хаті.