Радій, як буває погано,
Живи, як не можеться жити.
Загояться в серці рани,
Забудуться сльози пролиті.
Кажи, про свободу і волю,
Кричи про любов до країни!
У кожного з нас своя доля,
Тут кожен може говорити.
Говорити, тільки не мовчати,
Нізащо, ніколи!
Нас не тримають сталеві грати,
І не зупинять свавілля й розбої.
Молись кожен день і щоночі,
За себе, за матір, за ближнього.
Люби її так, як нікого більше,
Не зможеш уже полюбити.
