Майже нечутним дотиком губ
Вітер у мрії – червоне вітрило
Нігтями в шкіру, торкайся ще глибше
Я віддаюсь у полон твоїх згуб
Майже прозорим, і зовсім не білим
Рвуться канати, а ми усе вище
Вдвох значно краще, і більше відтінків
Хтось там позаду, а ти завжди збоку
Плечі мов пристань, я хочу тут
В тобі зацвісти ласкавим барвінком.
Майже нечутно подих розтопить
Залишки стерео-пут*
*Мається на увазі стереотипних пут.