Моя прекрасна ти принцеса!
Жадаю я тебе завжди…
Найкращий засіб проти стресу –
зацілувати… Віднайти
в твоїх очах, аж до знемоги,
суть нескладну їх, щастя тінь…
що визначає всі дороги
для двох сердець, безсоння тіл…
І, відчуваючи сп’яніння
від простоти, що кличе так,
шукати смак в твоїх колінах,
і груди пестити, і стан…
І пальчики, і стрункість ніжки…
ніжніші трелей солов’їв,
стирати язиком доріжки…
із «крихітки» - бажання слід…
І… як в останню насолоду…
пізнати губи і уста…
В твій Всесвіт проникати, в воду…
в жадання хвилі! І ось так -
що день, що ніч – напоготові,
не змінюючи… щастя стан,
зізнання шепотіти знову,
не відчуваючи буття.
Мій дарунок тобі - АЛФАВІТ...
В кожну літеру - вогник живий
мій язик надихне, тільки слід
від пожежі залишить, і блиск
крижаної цнотливості - вщент...
Сльози щастя проллються дощем,
і в дощі тім твій крик не вщуха...
Доки пью зі Святого струмка...
****************************
ОРИГИНАЛ:
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы
Жизнь
Вдохновит
оставляя
пожара
следы
Растворяя
невинности
льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я
Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
