М'яка погода за вікном,
Повільно засинає місто,
А я, чомусь, згадав той сон,
Котрий забув їй розповісти.
Згадав розчулення і страх,
Котрі писали лист за мене.
Готовий лева зжать в кулак,
Боявся я малу лілею...
Згадав свій холод і думки,
Котрими бився я із серцем.
Які ж нестерпні ті бої,
Коли душа стрибає герцем
Згадав, які жорстокі ми,
Коли бажаємо найкраще.
Про що шкодуюю я з весни?
Про те, що тобі стало важче.
Про те, що розум cерце вбив,
Про те, що все зробив обачно
Чому такі жорстокі ми,
Коли бажаєм якнайкраще?
