"Кожен мусить мати таємницю" . Тема міжнародного поетичного конкурсу. Конкурс частково проходить у Києві, традиційно на нього запрошені поети України, Росії, Білорусі та зарубіжжя, але в цьому році, на відміну від попередніх років, вірші на білоруській та українській мові не приймаються, лише - на російській. Як таке зрозуміти?
Є серця – скарбниці... чи темниці, -
Та не всі.
У краплині чистої водиці
Тане сіль:
Враз помітиш, навіть і незриму –
Лиш лизни.
Та й навіщо піддаватись гриму
Без вини?
Хай мовчать криниці край дороги
Й очерет,
Та оскільки цар не має роги –
В чім секрет?
Маскувати можна певні вади
Довгі дні,
А кохання можеш приховати?
Звісно, ні!
Крізь туман холодний чи хмарини
Грозові
Ллють тепло ясні твої жарини
З-попід вій.
Таємниці – то між нами стіни.
Що ж, будуй!
Може, й справді ти мовчать повинен?
На біду,
Може, є таїтися причина
До кінця?
Зваж одначе: прироста личина
До лиця,
А відтак згубить себе не диво
В штормі криз.
Правді – лиш одна альтернатива
Завжди й скрізь.
То не просто так висить рушниця
На стіні:
Має хтось військову таємницю –
Буть війні.
Глянь кругом: невідворотний вирок
Вже гримить!
Мить тому іще ти мав довіру:
Де та мить?
Соромом пропечені зіниці –
Гірша з кар.
То не скарб – секрет чи таємниця,
То не скарб.