Мамаю відрубали голову
Засолили в бочці
І виставили напоказ в Істамбулі
Дивіться мовляв
І Мамай не безсмертний
І його можна вбити
А почалося все із зрадливої баби
Яка зопалу вскочила в гречку
І похапцем вийшла заміж
За якогось жовторотика
Із Полтавського чи то пак
Миргородського полку
Мамай якраз повернувся додому
Нав*ючений адамашками намистами
Перснями коштовними
Знятими з вбитих турецьких сипагів
А дім - вже не дім
І кохана - вже не кохана
Спересердя хотів вбити обох на місці
Але пожалів жовтодзьоба
Та й невірниці шкода
Нову плахту кров*ю мазати
Бо груба вже - щаслива
Глянув востаннє
Довго звідчаєно дико і сумно
Сплюнув злісно
І в першому ж ліпшому поході
Знайшов собі
Нову наречену
Бо смерть - то єдина дівойка
Яка ніколи не зрадить
* Сипаги - різновид турецької важкої кавалерії, що став разом з яничарами основним військовим підрозділом, використовуваним Османською імперією. Назва походить від (перс. سپاه) (sepâh — армія). Це також назва деяких кавалерійських підрозділів французької та італійської колоніальних армій XIX та XX сторіч.
* Груба (діалект) - вагітна.
