Ти маєш сивину в бороді, але ще не носив обручки,
І всі дівчата, що мутять з тобою — меркантильні с...вітлокосі красуні з пишними формами.
Ти маєш подругу, таку собі швидку допомогу,
Яку викликаєш після третьої склянки грогу.
Звісно, поки вона в'їде в твою ситуацію, їй перехочеться з тобою бухати,
Та й подасться собі до дідька з неметеної з 90-х років кімнати.
Та, поки пхатиметься в маршрутку — останню, згідно розкладу руху,
Гризе її думка: а може, було б до кінця допить і дослухать?
А може, він просто чекав пропозиції — руки, серця і генприбирання,
А може, він просто хотів... а чого ще хотіти в такому стані?
Але подруга вже запхалася до маршрутки, що пахтить самогоном,
І рулить туди, де на неї чекає той, з ким доп'є за законом.
А в тебе в запасі десять хвилин, аби, сивину зголивши,
Послати їй через фейсбук свої найсвіжіші вірші.
Бо десять хвилин спливе, і скінчиться дія наркозу:
Тобі п'ятдесят, а це вже тягне на найбанальнішу прозу...
