Зовут медовые поляны,
где веет ветер-разгуляй,
и завлекут туманы
в черемуховый май.
От цвета майского вокруг
белым-бело, как снежно,
и ляжет поцелуем вдруг
рассвет на землю нежно.
И снова в каждый этот май
душа воспрянет ото сна,
пусть веет ветер-разгуляй,
любовью в жизнь войдет весна.
****
Галявини квітнуть медові,
там розгуляєм віє вітер,
милують грона бузкові,
туманом - черемхи квіти.
Травень п*янить ароматом,
білим-біло, як сніжно,
і ляже цілунком раптом
на землю світанок ніжно.
Та кожен травень знову,
душа розтане від сну,
співає пісню смерекову,
коханням стрічає весну.
Но май настойчив 
