Довго мірився писати
Я на тему цю вірша,
Та нема вже сил мовчати,
Та й не в спокої душа.
Тема дружби – не нова.
Скільки вже писали й пишуть,
І шукатимуть слова
Ще не раз, допоки дишуть.
Ось і я не обминув
Наболілу в душі тему,
Хочу, щоб читач збагнув
Думку і мою, окрему.
Як я дружбу розумію,
Як я бачу її сам...
Тож відверто, як зумію,
Зараз викладу я вам.
Справжній друг – це не тріпня,
Щоб красиво вимовляти –
Це все рівно, що рідня,
Кому можна довіряти.
Що рідня – це навіть вище,
Бо рідня ж то різна є.
Справжній друг – багато ближче.
Час лихий, як настає –
Поряд буде він, все кине,
Справи всі свої, сім’ю,
Хоч у пекло, хоч загине,
В жертву душу хоч свою.
Справжній друг – не лицемір,
Не брехун – душа відкрита,
Щира і з добром без мір,
Все віддасть, щоб не ділити.
Безкорисливий, не заздрить,
Без пихи, не зазнається,
Вірний все життя, не зрадить,
Доки його серце б’ється.
Він – надійне те плече,
Яке десь не може дітись.
В час підтримки не втече,
Щоб в кущах десь відсидітись.
Справжній друг – круг рятувальний,
З ним до дна ти не підеш,
Навіть шторм багатобальний
Без проблем ти з ним візьмеш.
Та, буває, що в дірках,
Що прогнилий з часом круг,
То вже не рятунок – жах,
То вже і не справжній друг.
Вересень 2012 р.
ID:
660823
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.04.2016 08:30:31
© дата внесення змiн: 20.04.2016 08:30:31
автор: Олег Жердель
Вкажіть причину вашої скарги
|
