Він все плівся від хати до хати
Помалу став рідню забувати.
Бог зна скільки пройти він зумів,
Але дуже він їсти хотів.
На порозі не раз він стояв
І впустити до хати благав.
Не пускали бідаку ніде,
Тільки хліба дали де-не-де.
В холод,в слякоть,у дощ він ішов,
Вітер зимний й пекучий його пронизав.
І де тільки козак цей не спав?...
Як великий Кобзар наш писав:
«Чи є у Бога люте зло?...»,
Що старого минуло воно?...
26.12.1986 р.
