Можливо, Дощ - це сльози неба,
Що мчаться невгамонно до землі.
Чи радості ті сльози, чи печалі?
Хотілося би знати то мені.
Мій любий Дощ... Давно чекаю,
Коли ти прийдеш у мою весну,
Щоб квіти почали вбиратись
В розцвічену чаруючу красу.
Твій ніжний запах у повітрі
Ласкаво кличе посмішку мою,
Помітний ледве, тихий дотик
Послаблює задавнену зиму.
Коли до мене ти приходиш,
Я згадую про мрії свої знов,
Про ті часи, коли ти був зі мною,
Про мить, коли в мене скипала кров.
Мій милий друже, ти не залишаєш,
Крапеллю музику даруєш ти мені.
Хотіла б я тебе побачить знову,
Та тільки себе бачу у воді.
Можливо, через те ти плачеш,
То крижані, то теплі сльозоньки твої,
Щоб я могла нарешті зрозуміти,
Яким ти скарбом є для мене у житті.
Можливо, Дощ - це сльози неба,
Можливо, просто – для краси
Краплинки кришталем на стеблах
Як від вранішньої роси))
…………………..
Сонечко, ДАВАЙ нові твори!!!)) Весна! ))