На пагорбі стоїть калина,
буяє всюди білий цвіт
та лине пісня солов` їна,
та літа крила у розліт.
У вечорі до тій калини,
коли на небі вже зоря,
прийде засмучена дівчина,
та у гілок калинових пита:
«Коли повернеться мій милий,
коли рідного обійму,
щоб всюди труби засурмили,
що закінчили цю війну»?
То я коханого чекаю,
він мусить бути тут,
коли сопілочка заграє,
я босоніж до нього прибіжу.
Калина сипала все цвітом
на коси, наче білий сніг,
та дме у полі сильний вітер,
куди подітися від дум сумних ?
Та гілочки калина похилила
заснувши у нічнім серпанку,
стояла біля неї все дівчина,
чекала милого до ранку.
Ось сонце розпустило коси,
зігріло землю всю теплом,
та трави п`ють холодні роси,
а на дахах лелеки б`ють крилом.
Та ось стежина в'ється пилом,
то звістка радісна летить,
що дівчина зустрінеться із милим,
сопілочка заграє, забринить.
Дiйсно, гарний вiрш. Дуже яскраво звучить. А у вашому вiршi подii розгортаються у минулi вiки, вiйна, яка була у минулому чи ви нинiшню вiйну, що тривае в Украiнi описуете? А Президент нинiшнiй ще й не хоче називати речi своiми iменами i тiльки те й робить, що АТОкае.
Ниро Вульф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дмитро,дякую за гарний коментар! Війна завжди однакова - це велике людське горе. Так що сенс вірша що тоді, що й зараз. Й зупинятися ніхто не хоче, війна зараз - бізнес для олігархів. АТО, звісно не АТо, а війна. Я кажу, що у нас,в Донецьку не один терорист по місту бігає, що його не можуть зловити, а війна сама справжня.Треба було владі подумати ще в 2014 як запобігти цієї страшної війні.