Чи то радості більше, чи смутку,
Чи то гордості більше, чи сліз -
Пролетів, прошмигнув, наче потяг
Із життя чорно - білий ескіз...
Чорно - біле кіно із життєвих реалій...
Стрічка йде до кінця, як у кожнім кіно,
На сюжету кінець ви несете конвалій -
Світлі сльози краси від природи дано.
Подаруєте їх тим, кого ви любили,
Хто залишив в душі закарбований слід,
З ким десяток років залюбки розділили,
Людям тим, що у душах розтоплюють лід.
До кінця підійшов епізод кольоровий
Однойменної стрічки , що зветься життя,
Такий рідний і теплий, до болю знайомий,
Де на ноги тверді звелось кожне дитя.
Чи то радості більше , чи болю...
Так ви вперто ідете в доросле життя,
Від знайомих тривог і вітрів неспокою
Б"ють гарячі батьківські серця.
