Давай розповім тобі, що життя осипалось вишневим цвітом,
Повінь квітнева і так багато тепла,
Що пітніють долоні, чи то від страху, чи від порожньої долі
Налий мені чаю, я втому чекала, вона не прийшла,
Ти прийшов, оповив павутиною,
Став казати, на що я повинна дивитися,
А я у очі твої, у очах,
І сповзає по стінах музика, з серця твого джерела
Хто вона? Всі кричали шалено кипіла слина,
Було тісно й повітря ставало густим
Обрізали собі волосся, ламали зуби
Так хотіли, щоб сталась з правди брехня
А ти душу виніс мою з багряного болем і горем міста,
Де гордістю сякнуть усі імена
Щось не так,
Розкричались прозорі лиця
Нас більше з тобою у них нема
