Вчорашній день майнув метеликом в минуле,
стискаючи в міцних своїх обіймах
напівживе чуття обов*язку заснуле,
і я вчорашній опинився в проймах.
А нині до роботи з ким повстану,
якщо вчорашнього себе забуду,
сполохані думки роздягнені застану,
вогонь і хліб на вечір лиш здобуду.
Для завтра, щоб воно прийшло -
теперишній, майбутній і вчорашній,
хвилина по хвилині нести ремесло,
наповнившись чуттям, що є безстрашний.
Доки від праці будуть краплі на чолі,
час розірвати не загрожує тобі.
Гарно!!! 
