Яка струнка ти, мила, ніжна,
Блищить очей твоїх пітьма,
Дозволь мені , щоб пилом книжним
Моя не сповнилась душа:
Твоїх очей ловити сяйво,
Твій стан оспівувати вдень,
Щоб наді мною і цим краєм
Пісні лунали , світ очей.
Я не прошу твоєї ласки,
Я пестить тіло не прошу,
Нехай цей світ без тебе згасне,
Я вітра подихом лечу!
Художником принади бачу,
І погляд свій не відведу!