не завадило б трохи жертовності.
хоча правда лиш крихтою льоду є.
і, хай як не блищали б коштовності,
з них, закоханих, зрештою розпач ллє.
з них, зірок у воді віддзеркалених,
кожна крапля, здалось, в серце б вп’ялася.
проте марно. з вуст-маків розпалених
щиросердя зібрати не склалося.
але ж, боги, на що ти очікуєш?
неможливого хтять очі слізнії?
тільки погляд його довкіл никає...
ох, не стать, вам, дурні, барду піснею!
це ж не важко, як спершу здавалося.
не завадило б трохи жертовності...
...й шепотіли, мов листя. і сталося.
й слізьми щастя блищали коштовності.
(за А. Сапковським "Відьмак. Меч призначення")