Ти скоро ввійдеш в коло радості й любові,
Таких, як ти, так мало на землі.
Ти - доброта, що зіткана із тіла-крові...
Які ж всі клопоти мізерні та малі...
Всю доброту свою , любов свою і ласку
Здаруєш Господу високо , в Висотах,
Ти заслужив Небесний Рай, як казку,
Твоє ім"я довіку на вустах .
Прости, мій друже, біль, якщо його вчинила,
Якщо у чомусь зрадила тебе,
Кохання, - ти казав, - найбільша сила
І в щирості своїй не підведе.
Прости, що я живу, а ти не можеш,
Що знов люблю і кличу іменем твоїм...
Для мене випросив ти ласку Божу,
Тепер довіку будеш ангелом моїм.
